З нагоди 100-річчя від дня народження видатного українського вченого, математика й механіка, академіка НАН України Володимира Логвиновича Рвачова 21 жовтня 2026 року в Музеї історії НТУ «ХПІ» відкрилася тематична експозиція. Володимир Рвачов — дослідник світового рівня, творець теорії R-функцій, яка поєднала математичну логіку із сучасними обчислювальними методами та відкрила нові можливості для розв’язання складних задач механіки й математичної фізики. Автор понад 400 наукових праць і 17 монографій, він відіграв значну роль у розвитку вітчизняної науки та формуванні наукових шкіл. Частина його наукової та педагогічної діяльності пов’язана з Харківським Політехом, де він очолював кафедру теоретичної та математичної фізики, розвивав прикладну математику й готував нові покоління науковців.
– видатний український математик, механік і кібернетик, доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України. Народився 21 жовтня 1926 року в місті Чигирин у родині вчителів. У 1947 році вступив на фізико-математичний факультет Львівського університету, який закінчив із відзнакою у 1952 році. Працював у Бердянському педагогічному інституті, був першим ректором Харківського інституту радіоелектроніки, а з 1967 року очолював відділ прикладної математики та обчислювальних методів Інститут проблем машинобудування імені А. М. Підгорного НАН України. Головним науковим досягненням ученого стало створення теорії R-функцій, яка поєднала математичну логіку з прикладною математикою та дала змогу ефективно розв’язувати складні задачі математичної фізики й механіки. Л.В. Рвачов є автором понад 400 наукових праць і 17 монографій. Його наукова школа об’єднала 18 докторів і 60 кандидатів наук.
У 1969–1971 роках він очолював кафедру теоретичної та математичної фізики (нині – ), а в 1999–2001 роках працював на ній професором. Матеріали експозиції знайомлять відвідувачів із науковою діяльністю вченого, його роботою в ХПІ. Наукову школу Володимира Рвачова в ХПІ та започатковані ним дослідження продовжили розвивати його учні, які очолювали кафедру – доктор фізико-математичних наук, професор І.В. Гончарюк (1972-1979рр.) та доктор технічних наук, професор Л.В. Курпа (1995-2021рр.). Вони сприяли розвитку наукових напрямів, закладених академіком В. Рвачовим, продовжуючи дослідження в галузі прикладної математики, математичного моделювання та механіки, зберігали й розвивали традиції його наукової школи. Їхня діяльність стала важливою ланкою у спадкоємності поколінь науковців кафедри прикладної математики ХПІ.
Довідка:
(21 жовтня 1926, Чигирин – 26 квітня 2005, Харків) – видатний український математик і механік, доктор фізико-математичних наук (1960), професор (1961), академік Національної академії наук України (1978), заслужений діяч науки і техніки України (1994), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980) та премії імені О. Динника АН УРСР (1976). У 1952 році закінчив Львівський університет. У 1955–1963 роках очолював кафедру вищої математики Бердянського педагогічного інституту. Від 1963 року працював у Харківському інституті радіоелектроніки, де обіймав посади завідувача кафедр, проректора з наукової роботи та ректора. У 1967 році очолив відділ прикладної математики й обчислювальних методів Інституту проблем машинобудування АН УРСР. У 1969–1971 роках завідував кафедрою теоретичної та математичної фізики НТУ «ХПІ», а в 1999–2001 роках був професором кафедри прикладної математики цього університету. Основні наукові дослідження Рвачова охоплювали механіку, обчислювальну математику, кібернетику, математичну логіку та космологію. Він заклав основи теорії R-функцій, яка дала змогу описувати складні геометричні області єдиними аналітичними виразами та набула широкого застосування в прикладній математиці й математичному моделюванні. Також зробив вагомий внесок у розвиток теорії атомарних функцій і неархімедового числення. Наукова спадщина Володимира Рвачова справила значний вплив на розвиток прикладної математики в Україні. Його ідеї продовжують учні та послідовники, зокрема науковці НТУ «ХПІ». Джерело: .
– навчально-науковий підрозділ університету, що здійснює підготовку фахівців і наукові дослідження в галузі прикладної математики, обчислювальних методів та математичного моделювання. Історія кафедри розпочалася у 1947 році зі створення кафедри теоретичної та математичної фізики. Вагомий внесок у її розвиток зробили Н.І. Ахієзер та І.М. Глазман. У 1969–1971 роках кафедру очолював академік НАН України В.Л. Рвачов, який розвивав наукову школу прикладної математики та дослідження з теорії R-функцій. Наукові традиції кафедри продовжили професори І.В. Гончарюк, В.Б. Гриньов і Л.В. Курпа, які в різні роки керували кафедрою та розвивали дослідження з математичного моделювання й обчислювальних методів. З 2021 року кафедру очолює професор В.М. Бурлаєнко.